Емоційне благополуччя в сім'ї

Консультація практичного психолога ДНЗ №166

Лещук Світлани Олександрівни

"Емоційне благополуччя в сім'ї"

    Емоційне благополуччя важливе для кожної людини, особливо для дитини. Емоційне благополуччя – одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дошкільному віці та є необхідною умовою розвитку дитини, формування довіри й активного ставлення до світу. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї. 
Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини – дошкільника:

• у любові та прийнятті;
• у розумінні й повазі;
• у довірі до навколишнього світу;
• у нових враженнях;
• у самостійності;
• у встановленні зрозумілих та справедливих правил;
• у організації життя тощо.

Способи задоволення емоційних потреб дитини:

• контакт очей;
• тілесний контакт;
• пильна увага;
• дисципліна, режим;
• приклад дорослих;
• забезпечення самостійності.

 

Щоб знати, чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя.

Емоційне благополуччя дитини виражається в таких її рисах:

• довіра до світу;
• здатність проявляти гуманні почуття;
• уміння співпереживати й відчувати стан іншої людини;
• наявність позитивних емоцій і почуття гумору;
• здатність і потреба в тілесному контакті; почуття подиву;
• варіативність поведінки;
• здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;
• упевненість в собі;
• уміння домовлятись з іншими людьми.

Риси, що сигналізують про емоційне неблагополуччя дитини:

·         схильність ображатися;

·         вразливість;

·         жадібність;

·         егоїзм;

·         страхи;

·         тривожність;

·         агресія, жорстокість;

·         некерованість;

·         замкнутість;

·         байдужість; відсутність інтересу до будь – чого.

 

      Які ж причини порушують емоційне благополуччя? Спробуйте провести практичний дослід під назвою : «Вплив слів на дитину». Візьміть склянку з водою – це дитина (чиста, проста, наївна), сіль - це грубі, «солоні» слова, перець – це образливі, «пекучі» слова, грудку землі – це байдужість, неуважність. Змішайте все і ви отримаєте стан дитини. Скільки мине часу, щоб все осіло, «забулось» ? А варто лише легенько збовтати – і все піднімається на поверхню. А це знову – стрес, агресія, невротичність, гіперактивність тощо.

Та не тільки у словах криється хибний шлях, що веде до емоційного неблагополуччя дитини. Є й інші деструктивні дії з боку батьків, а саме:

• дитина просто не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;
• відчуває непогодженість у вимогах до неї з боку членів сім’ї;
• відчуває велике, невідповідне віку навантаження;
• у родині панує негармонійний стиль виховання;
• у родині панує неблагополучна атмосфера (сварки, критика, байдужість);
• дитина одержує недостатньо інформації навіть коли проявляє активний запит;
• відчуває надмірну суворість батьків або дорослих,
• дитину карають і вона боїться зробити щось не так.

 

Головне завдання батьків мінімізувати і навіть виключити такі деструктивні дії!

 

Натомість, дотримання батьками певних нескладних правил сприятиме створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині!

Для цього потрібно:

• частіше проявляти турботу і демонструвати своє позитивно-емоційне ставлення до дитини;
• потрібно просто любити свою дитину!
• приймати дитину з її позитивними і негативними якостями;
• створити в родині безпечну атмосферу, наповнену позитивними емоціями;
• заохочувати та стимулювати розвиткок всіх здібностей дитини;
• варіювати власні стратегії виховання залежно від віку й поведінки дитини, включаючи форми заохочень і обмежень;
• включатись в дитяче життя;
• підтримувати успіхи дитини;
• виражати свої почуття: ділитися почуттями – значить довіряти;
• вирішувати конфлікти конструктивними способами;
• використовувати в повсякденному спілкуванні привітні фрази, посмішку;
• проявляти любов у вигляді фізичних дотиків: обіймати слід не менше 4, а краще – 8 разів щодня.

 

Кілька рекомендацій:

Спробуйте пограти з дитиною в гру «Обмін ролями». В ній потрібно на деякий час перевтілитись батькам у дітей, а дітям - в дорослих. У цій грі важливо заздалегідь обговорити правила! Хоча кожен прояв дитиною «дорослого стану» може дати батькам дуже цінну інформацію і погляд на себе зі сторони.

Створіть спільно з дитиною сімейний оберіг, герб чи навіть гімн. Повісьте на видне місце. Проведення часу спільно згуртує та зблизить вас, а також створення поробки чи пісні посприяє розвитку творчої уяви дитини.

Придумайте ваш особистий варіант таблиці, де ви для себе впродовж певного періоду будете фіксувати, які прояви поведінки ви застосовували до дитини. Позитивні (+) - хвалили, посміхались, обіймали, планували  з урахуванням думки дитини  тощо; нейтральні (н) – спільно щось обговорювали, чомусь навчали, відповідали на питання тощо; негативні (-) – критикували, ображались, злились, були похмурі у присутності дитини тощо.

  Перевірте себе та проаналізуйте свій стиль виховання за допомогою гри «Картки».  Дається перелік фраз, де перша частина – це дія батьків, друга – це наслідок дії, тобто те, чим дія може обернутись для дитини. Спробуйте спрогнозувати, які ж будуть наслідки.

·         Якщо дитину часто критикують…

·         Якщо дитину часто висміюють…

·         Якщо дитина почувається безпечно…

·         Якщо дитину часто підбадьорюють…

·         Якщо дитину часто схвалюють…

·         Якщо з дитиною ми зазвичай чесні…

·         Якщо до дитини часто бувають поблажливі…

·         …вона вчиться довіряти

·         …вона вчиться засуджувати

·         …вона вчиться бути впевненою

·         …вона вчиться справедливості

·         …вона вчиться бути терплячою

·         …вона вчиться добре до себе ставитись

·         …вона вчиться бути боязкою

Скачати консультацію "Емоційне благополуччя в сім'ї"